Тематичний напрям 1.

Тематичний напрям 1. 

Теоретико-методологічні аспекти державного управління

Войт Богдана Віталіїївна

студентка 5 курсу спеціальності «Облік і аудит в підприємництві»

Крупельницька Ірина Геннадіївна

кандидат економічних наук, доцент

Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ

УДК 338

ЗАСОБИ КОНТРОЛЮ В СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

У статті розкрито створення ефективної системи в управлінні фінансовими ресурсами підприємства, обґрунтовано прийоми зовнішнього та внутрішнього контролю, наведено статистику обігу грошових коштів, наведено пропозицію щодо покращення обігу виводу з тіньового обертання та вкладів.

Ключові слова: управління, контроль, державний контроль, методичні прийоми, процедури, фінансові ресурси, оцінка, управлінський контроль.

В статье раскрыто создания эффективной системы в управлении финансовыми ресурсами предприятия, обоснованно приемы внешнего и внутреннего контроля, приведена статистика обращения денежных средств, приведены предложение по улучшению обращения вывода из теневого обращения и вкладов.

Ключевые слова: управление, контроль, государственный контроль, методические приемы, процедуры, финансовые ресурсы, оценка, управленческий контроль.

The article deals with the establishment of an effective system to manage financial resources, grounded methods of external and internal control, circulation statistics are cash proposal are to improve circulation output from the shadow of rotation and deposits.

Key words: management, control, state control, instructional techniques, procedures, resources, assessment, management control.

Фінансові ресурси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

Значний внесок у розвиток наукової думки про контроль фінансових ресурсів зробили такі вчені, як М.Т.Білуха, Т.А. Бутинець, Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга, Б.І. Валуєв, Є.О. Кочерін, М.В. Кужельний, Л.В. Нападовська, В.В. Сопко, Б.Ф. Усач, М.Г. Чумаченко, В.О. Шевчук та інші.

Метою статті є обґрунтування засад створення ефективного засобу контролю в управлінні фінансовими ресурсами, аналіз статистики обігу грошових коштів, визначення пропозицій щодо покращення обігу виводу з тіньового обертання, а також обґрунтувати прийоми та процедури контролю фінансових ресурсів в межах їх руху на підприємстві.

Сьогодні для оцінки кількісних змін фінансових ресурсів та формування грошового обігу використовують показники складу та структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Дослідження грошового обігу дозволяє охарактеризувати склад й структуру грошової маси, оцінити ступінь розвитку грошової маси країни та визначити шляхи стабілізації і зміцнення грошової одиниці.

Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошовий обіг грошових коштів наступного складу:

- М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями;

- М1 включає грошовий обіг грошових коштів М0 та переказні депозити в національній валюті;

- М2 включає грошовий обіг грошових коштів М1 та переказні кошти в іноземній валюті й інші депозити;

- М3 включає грошовий обіг грошових коштів М2 та цінні папери, крім акцій. Грошовий обіг грошових коштів М3 є показником грошової маси в країні.

У таблиці 1 наведено динаміку грошового обігу протягом 2008-2013 років.

Таблиця 1.

Динаміка грошового обігу протягом 2008-2013 років

Рік	Квартал	М0, млр. грн	М1,  млр. грн	М2,  млр. грн	М3,  млр. грн	Питома вага М0, к МЗ, %	Питома вага М1, к МЗ, %	Темп росту М0, %	Темп росту МЗ, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
2008	1 кв.	109,84	183,68	411,45	416,01	26,40	44,15
	2 кв.	124,74	201,12	446,32	303,02	41,17	66,37	113,57	72,84
	3 кв.	133,56	214,82	473,72	477,66	27,96	44,97	107,07	157,63
	4 кв.	154,75	225,13	512,53	515,73	30,01	43,65	115,87	107,97
2009	1 кв.	147,1	228,32	523,54	492,72	29,85	46,34	95,06	95,54

Продовження таблиці 1.

2 кв.	153,15	236,54	525,32	479,45	30,79	47,55	104,11	100,96
3 кв.	148,9	251,68	532,12	485,32	30,68	51,85	97,22	97,56
4кв.	157,02	256,77	541,76	487,3	32,33	52,69	105,45	100,41
2010	1 кв.	155,1	260,33	556,76	491,56	31,55	52,96	98,78	100,87
	2 кв.	168,28	265,43	561,76	507,22	33,18	52,33	108,50	103,19
	3 кв.	174,81	269,76	564,34	551,76	31,68	48,89	103,88	108,78
	4 кв.	182,99	272,32	570,87	597,9	32,17	47,88	104,68	103,09
2011	1 кв.	179,52	278,11	579,56	590,11	30,42	47,13	98.10	103,75
	2 кв.	187,7	286,33	598,11	601,34	31,21	47,62	104,56	101,90
	3 кв.	180,34	294,67	654,22	669,54	26,93	44,01	96,08	111,34
	4 кв.	192,66	304,98	673,23	685,51	28,10	44,49	106,83	102,39
2012	1 кв.	191,79	311,43	690,23	693	27,66	44,91	99,55	101,15
	2 кв.	195,72	311,53	703,02	710,39	27,55	43,85	102,05	102,45
	3 кв.	189,19	318,98	727,49	731,73	27,09	43,59	101,26	103,00
	4 кв.	200,68	322,18	762,3	773,2	25,95	41,67	101,26	105,67
2013	1 кв.	209,22	339,89	799,16	802	26,10	42,4	104,26	103,69
	2 кв.	219,91	350,94	829,31	836,49	26,29	41,95	105,11	104,34
	3 кв.	224,33	372,18	868,76	871,55	25,74	42,70	102,01	104,19

Аналіз динаміки обігу грошових коштів показує, що протягом періоду з початку 2008р. по вересень 2013 р. зросли всі грошові агрегати коштів. Слід зауважити, що на 114,49 млрд. грн зросли наявні в обороті готівкові гроші, а грошова маса збільшилась на 455,54 млрд. грн, або майже у 2 рази. При дослідженні обігу грошових коштів особливу увагу необхідно приділяти співвідношенню готівки і безготівкової частини грошової маси. Вважається, що чим нижча частка готівкових грошей, що знаходиться поза банками, у загальній грошовій масі, тим ефективнішою й розвиненішою вважається грошова система країни. У країнах з розвиненою ринковою економікою частка готівки у структурі грошової маси не перевищує 5-7%.

В Україні, у зв’язку із зниженням довіри населення до банківської системи, внаслідок фінансової кризи, інфляційними очікуваннями, нерозвиненістю безготівкових розрахунків населення, низькими доходами населення та інших чинників, майже четверта частина грошової маси обертається поза банками і не контролюється банківською системою [1, с. 92-93].

Експертні оцінки свідчать, що у тіньовому секторі України обертається готівкою 8–12 млрд дол. США щорічно. Крім того, в останні десять років з України вивезено від 20 до 50 млрд дол. США, що здебільшого осіли в офшорних зонах. При цьому частка капіталу, вивезеного за кордон особами, які, згідно з розмірами їхніх легальних доходів, не могли сформувати жодного капіталу, становить близько 30 %.

Проблема виведення з тіньового сектора значних обсягів грошової маси здебільшого у вигляді поза банківського обігу готівки і включення їх до офіційного економічного обороту країни, – одне з найгостріших питань виходу вітчизняної економіки з кризи, що, насамперед зумовлює необхідність у системному комплексному підході до вирішення проблеми.

Сьогодні підприємці та громадяни не відчувають себе захищеними, не можуть бути впевненими у справедливості, не одержують якісних соціальних послуг, на які ма­ють право згідно з Конституцією; сумлінні платники податків не отримують належного ставлення державних органів. Все це робить відносини держави і платників несправед­ливими, тому платники податків вважають, що мають моральне право виконувати свої обов’язки перед державою теж неякісно або не виконувати взагалі. Тому одним із методів зменшення обсягів тіньової економіки є підвищення ефективності виконання органами державної влади своїх функцій. Прискорення процедур державного управління, відкритість і прозорість їх сприяють зменшенню адміністративного навантаження на суб’єктів господарювання, усуненню необґрунтованих претензій до них і активізації роботи із суб’єктами, що працюють у тіньовому секторі.

Отже, проблема детінізації є комплексною і лежить у площині повернення людей до нормальної господарської діяльності, що базувалася б на законах.

Беручи до уваги світовий досвід, державі необхідно прийняти закони, що дозво­лять підприємцям упевнено дивитись у майбутнє, і забезпечити їх виконання. Негативні ж наслідки від тіньової економіки, представленні на рис. 1.

Рис. 1. Негативні наслідки тіньової економіки

Пропозиції щодо покращення обігу виводу з тіньового обертання та вкладів:

1) зменшення ризиків інвестування в людський капітал;

2) надання цільових безплатних субсидій підприємствам, що освоюють нову технологію для придбання і монтажу нового технологічного обладнання та для впровадження удосконалень;

3) надання субсидій малим і середнім підприємствам для придбання майна з метою досягнення економії витрат енергії, а також на наукові дослідження і розроблення нової технології для виготовлення продукції;

4) реформування системи освіти як ефективного генератора людського капіталу;

5) зменшення державного втручання в економіку, оскільки цей показник характеризує привабливість інвестицій;

6) удосконалення функціонування окремих товарних ринків;

7) удосконалення системи контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

8) виключення із суми доходу до оподаткування частини витрат підприємств на програми фундаментальних наукових досліджень, які виконують університети за контрактами;

9) викриття засобами масової інформації не тільки фактів мафіонізації і корупції, а й негативного ставлення державних службовців до інших громадян і зловмисного невиконання своїх функцій;

10) установлення регресивної шкали на прибутковий податок із заробітної плати при її зростанні до середнього прожиткового рівня в країні [2, с. 25-28].

За допомогою вище наведених заходів національна економіка забезпечить  соціа­льну сферу, матиме можливість за допомогою бюджетних ресурсів здійснювати додат­кове фінансування державних проектів (науки, освіти, медицини).

Механізм формування стратегії управління фінансовими ресурсами підприємства можна розділити на ряд етапів, які представлені на рисунку 2.

Механізм  формуваннястратегії управління фінансовими ресурсами підприємства можна розділити на ряд етапів:

аналіз і виділення з мети підприємства, пріоритетів при формуванні стратегії управління фінансовими ресурсами

розробка конкретної мети

адаптація до зовнішнього середовища

визначення основних напрямків формування, накопичення, розподіли ресурсів і пошук ноих джерел фінансування

формування елементів стратегії управління фінансовими ресурсами

розробка стратегії управління фінансовими ресурсами в конкретних  фінансових програмних документах і стратегічних планах

реалізація стратегії управління фінансовими ресурсами

аналіз і контроль стратегії управління фінансовими ресурсами

Рис.2. Механізм формування стратегії управління фінансовими ресурсами підприємства

Формування стратегії управління фінансовими ресурсами підприємства включає наступні складові, які представлені на рисунку 3.

Формування стратегії управління фінансовими ресурсами підприємства включає наступні складові:
	Стратегічне і тактичне планування
	Організаційно-правове оформлення фінансових потоків
	Контролінг в управлінні фінансово-економічною діяльністю
	Вибір ефективних фінансових інструментів
	Управління фінансовими ризиками
	Податкове планування
	Використання інвестиційних рішень
	Діагностика і прогнозування фінансових ресурсів підприємства

Рис. 3. Формування стратегії управління фінансовими ресурсами підприємства

Всі зазначені вище елементи стратегії управління фінансовими ресурсами підприємства визначають конкурентоспроможність будь - якого підприємства. Досягнення саме цієї мети і повинна забезпечити в перспективі система управління підприємством.

В Україні основною функцією держави, в системі адміністрування, залишається податковий контроль, причому для його реалізації обрано найжорсткіший метод – суцільна перевірка. Даний метод є доволі затратним, до того ж, він має низьку еко­номічну ефективність. Разом з тим наданню допомоги платникам податків у здійсненні податкового менеджменту не приділяється достатньо уваги, тоді як у розвинутих країнах, таких як Франція, США, надання допомоги платникам податків у здійсненні ними податкового менеджменту є пріоритетним у діяльності органів державної влади.

Завдання поповнення бюджету слід виконувати не за рахунок збільшення податкового навантаження на сумлінних платників податків, а через мобілізацію резервів, що існують в економіці, в тому числі тіньовому секторі.

Ефективне управління формуванням та використанням фінансових ресурсів на підприємстві неможливе без налагодження системи контролю.

Контроль означає перевірку або спостереження з метою перевірки. Цей термін можна трактувати як спостереження, нагляд або перевірку.

Питання класифікації видів контролю пояснюється розвитком економічних відносин, зміною форм власності підприємств та організаційно-правових форм та викликає появу нових форм і методів контролю [3, с. 39-41].

В залежності від характеру зв’язку контрольного та підконтрольного суб’єктів, контроль поділяється на зовнішній та внутрішній.

Внутрішній контроль – це комплекс бухгалтерського й управлінського контролю, який допомагає забезпечити відповідність рішень, прийнятих в організації, реалізації їх на практиці.

Тенденції розвитку внутрішнього контролю в міжнародній практиці свідчать про пріоритетність передачі значного обсягу певних контрольних процедур безпосередньо центрам відповідальності.

Зовнішній контроль, як правило, є наступним, а тому передбачає перевірку здійснених фінансово - господарських операцій безпосередньо після їх завершення, що знижує ефективність контрольних процедур [4, с. 353-359]. Відповідно, кожен вид контролю має свої особливості, що представлені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Порівняння основних ознак зовнішнього та внутрішнього контролю

Ознака	Зовнішній	Внутрішній	Коментар
Суб’єкт	Державна фіскальна служба, Державне казначейство,  Дер­жавна фінансова ін­спекція, міністерства та відомства, ауди­торські фірми	Власники, адміністрація підприємства, керівники структурних підрозділів, відділ менеджменту, бу­хгалтерія, внутрішній аудит, громадська орга­нізація, постійно діюча інвентаризаційна комісія та юридична служба.	Для обох груп суб’єктів  є важливим визначення правильності, повноти та своєчасності формування та облік фінансових ре­сурсів. Зовнішній конт­роль здійснюють відпо­відно державні органи, а внутрішній здійснює безпосередньо ревізійна комісія підприємства
Об’єкт	Фінансові ресурси підприємства	Виробнича, господарська та фінансова діяльність організації, що викорис­товує фінансові ресурси	Забезпеченням для об’єктів зовнішнього та внутрішнього контролю є: нормативно-правові акти щодо обліку
Види	Державний контроль, що здійснюється державними і адміні­стративними органа­ми контролю і управ­ління. Відомчий контроль, що здійснюється мі­ністерствами чи ін­шими органами дер­жавного управління за діяльністю підві­домчих підприємств. Аудиторський конт­роль, що здійснюєть­ся незалежними ауди­торськими фірмами	Внутрішньосистемний - виконується штатними і позаштатними контроле­рами підприємства. Внутрішньогосподарсь-кий - здійснюється конт­ролюючими органами та посадовими особами підприємства. Внутрішній аудит - про­водять штатні аудитори підприємства, організа­ції. Громадський контроль - здійснюють профспілко­ві організації та незале­жні служби внутрішньо­го контролю підприємс­тва	Внутрішній або внутрі­шньогосподарський кон­троль проводиться без­посередньо на підприєм­ствах їх керівниками та спеціалістами. Часто внутрішній контроль ототожнюють з внутріш­нім аудитом, але це неві­рно, адже внутрішній аудит являється однією із форм здійснення внутрі­шнього контролю
Прийоми	Включають такі гру­пи методів: загально­наукові, органолепти­чні, документальні, методи узагальнення	Включають такі групи методів: наукового мис­лення, фактичного і до­кументального контролю	Методичні прийоми вну­трішнього контролю що­до наукового мислення є найпоширенішими.
Методи	Відносять такі групи методів: загальнонау­кові, органолептичні, документальні, мето­ди узагальнення й ре­алізації результатів контролю та розраху­нково - аналітичні, до яких відноситься й економічний аналіз	Відносять такі групи ме­тодів: економічний ана­ліз, ревізію, спосте­ре­ження тощо	Методичні прийоми та процедури зовнішнього контролю фінансових ре­сурсів, незалежно від проведення тематичної перевірки, ревізії чи ау­диту є однаковими, що спрямовані на виявлення порушень, відображенні в облікових регістрах та звітності, запобігання по­рушень у майбутньо­му.
Процедури	Перевірка; обстеження; нагляд; експертиза;  аудиторські процеду­ри санкціонування; перевірка результатів діяльності; обробка інформації; фізичні заходи конт­ролю; розмежування обов'я­зків тощо	Бухгалтерський фінансо­вий облік (рахунки і по­двійний запис, інвента­ризація і документація, балансове узагальнення); Бухгалтерський управлі­нський облік (виділення центрів відповідальності, нормування витрат); Ревізія, контроль, аудит (перевірка документів, перевірка арифметичних розрахунків, перевірка дотримання правил облі­ку окремих господарсь­ких операцій, усне опи­тування персоналу, під твердження і простежу­вання); Теорія управління	Процедури фінансового контролю - це прийоми, способи його здійснення, найрозповсюдженішим методом внутрішнього контролю є ревізії. Реві­зії за змістом поділяють­ся на документальні і фа­ктичні. Документальні ревізії включають в себе перевірку різних фінан­сових документів. У ході фактичної ревізії переві­ряються не тільки доку­менти, а й наявність гро­шових коштів і мате­ріа­льних цінностей.
Форми	Попередній – прово­диться до моменту проведення фінансо­вих операцій. Поточний – прово­диться під час здійс­нення фінансово-гос­подарських опера­цій. Наступний – здійсню­ється після закінчення звітного періоду.	Форма внутрішнього ко­нтролю організації – спо­сіб організації й ви­ра­ження певним чином упорядкованої сукупнос­ті процедур внутрішньо­го контролю всіх об’єктів комерційної ор­ганізації. До форм внут­рішнього контролю від­носять - внутрішній ау­дит та структурно-функ­ціональну форму внутрі­шнього контролю.	Формами фінансового контролю є певні сторо­ни виявлення змісту фі­нансового контролю за­лежно від часу здійснен­ня контрольних дій. Усі форми фінансового кон­т­ролю тісно взаємопов'я­зані й доповнюють одна одну, відображаючи тим самим безперервний ха­рактер контролю.
Документи	Первинні документи, регістри бухгалтер­ського обліку, звіт­ність.	Первинні документи, ре­гістри бухгалтерського обліку, звітність.	Документи є однаковими як для зовнішнього так і для внутрішнього конт­ролю фінансових ресур­сів.
Норматив­на база	Закони України,  По­датковий кодекс, Ін­струкції, Методичні рекомендації, Накази Міністерства Фінан­сів, Постанови Кабі­нету Міністрів, По­ло­ження (Стандарти) бухгалтерського облі­ку	Закони України,  Подат­ковий кодекс, Інструкції, Методичні рекомендації, Накази Міністерства Фі­нансів, Постанови Кабі­нету Міністрів, Поло­ження (Стандарти) бух­галтерського обліку, На­ціональні Положення (Стандарти) бухгалтер­ського обліку	Однаковим для внутріш­нього та зовнішнього ко­нтролю є нормативно-правова база, яка регу­лює порядок ведення бу­хгалтерського обліку та те, що обґрунтовує ви­сновки за результата­ми перевірки документа­льно підтвердженими дока­зами.

Ефективність зовнішнього та внутрішнього контролю фінансових ресурсів на підприємстві значним чином залежить від організації та здійснення на підприємствах процедур внутрішнього та зовнішнього контролю [4, с. 353-359].

Безпосередньо ефективна система контролю має забезпечувати отримання позитивно­го результату діяльності підприємства, а також запобігати порушенню законодавства.

Таким чином, запровадження в практику діяльності підприємства за­пропонованого порядку здійснення засобів контролю фінансових ресурсів забезпечить можливість попередження або своєчасного виявлення й усунення помилок, порушень та відхилень у використанні фінансових ресурсів.

Список використаних джерел:

1. Божанова О. В Аналіз стану грошової маси в Україні / О.В. Божанова // Вісник економіки транспорту і промисловості № 44, 2013. - 92-93 с.

2. Краус Н.М. Тіньова економіка в контексті інвестиційно-інноваційного розвитку країни /  Н.М. Краус // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. – № 4 (55). – 2012. - 25-28 с.

3. Бердар М. Методика контролю в управлінні фінансовими ресурсами підприємства / М. Бердар // Економіка. – 2011. - 39-41 с.

4. Шинкар С.М. Система контролю в управлінні фінансовими ресурсами підприємства / С.М. Шинкар, О.В. Волкова // Харків 2012. - 353-359 с.                                            

5. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua